Хочу тепла…дай мені сили дожити… дай мені сили відчути тепло… дай мені сили відчути сонце…дай мені мужності зрозуміти це відродження…дай мені сили пережити це тепло і це відродження…дай мені сили не померти від задухи та спогадів….зроби це тепло життєдайним…зроби його не смертельним для мене…я боюся…я боюся тепла…я боюся спогадів…я не хочу їх мати…я не хочу це пам’ятати…я нічого не зможу зробити з собою…я завжди пам’ятатиму це… мій мозок завжди відчуватиме ці спогади… моя душа завжди роздиратиметься на частинки… моє серце завжди болітиме…дай мені сили щось змінити…дай мені сили змінити себе…допоможи мені…я хочу щоб ти допоміг мені… я не хочу померти цієї весни…я не хочу померти в душі…. Я не хочу захлинатися від сліз…я не хочу … мені потрібен ти… мені необхідні твої слова…ти потрібен мені…моє життя залежить від цього…я не зможу вижити… моя душа знову буде холодною…вона знову страждатиме… в ній знову боротиметься ця велика і сумнівна істота….де вона береться?...куди її прогнати?.. хто прожене її??... я не хочу знову відчувати її…я не хочу, щоб там знову була істота…істота з блакитними очима…істота, яка вбиває мене….яка вбивала мене… я хочу щоб ти прогнав її… вона вб’є мене… я це відчуваю… чи зможеш ти щось змінити?... чи схочу я щось змінити?... чи може я схочу вбити себе?... може я схочу катувати себе?... може мені сподобається смак крові і сліз… це так….ти б міг врятувати мене…але чи потрібно це мені?... я не знаю…
